Всесвітній день поезії  

"Поезія завжди молода"

"Поезія - це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. 
У поезії є своє народження, день  народження, так як і у людини, поезія має свою історію.

 У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„ Поезія, — говориться в рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова ”.
Це свято відзначається і в Україні. У відривному "Українському народному календарі" воно з'явилось 2004 року.
20 березня у бібліотеці Технологічно-промислового коледжу теж відзначали Всесвітній день поезії. Студенти Шевцова Наталія та Алавердов Михайло зачитували вірші про любов Миколи Лукова, Ліни Костенко, М.Волошина, які проникали в душі та проймали до кінчиків пальців, тому що кохання - це почуття, яке хоча б раз у житті відчував  кожний з нас.

 Кохання -  краще,  що  дано  людині.   Можливо,  це  почуття  і  хвилювання, що  з  ним  пов’язане, - те  єдине , що  об’єднує  нас  всіх,  таких  різних  і  схожих  водночас. Поезія - це мистецтво, що вірує у правду і любов, радощі і страждання, зустрічі і розлуки, тому вона, поезія, житиме. доки людське серце виповнюватимуть найтонші і найглибші почуття. Вона житиме вічно...

 Ліричний літературно-музичний вечір відвідав вінницький письменник, один з ініціаторів бібліотечних проектів TRAmART, лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії на Поділлі ''Підкова Пегаса" та літературно-мистецької премії "Кришталева вишня" - Юрій Юрчак. Він розповів про свою першу збірку, про свою поезію, про те, як розпочався його творчий шлях, дав слушні поради поетам-початківцям. Також  Юрій Володимирович декламував свої чудові вірші. Ось один з них: 
Писані долею ніжні акорди
Ми відіграли належно і чисто.
Ми поклонились усім урочисто, 
А розійшлися ми нарізно й гордо.

На вечорі також прозвучали вірші студентів Технологічно-промислового коледжу Стружко Ірини, Михайлюк Дар'ї, Бендас Катерини та Пікальової Аврори.
Також звучали композиції Я.Нікітіна "Вальс дощу",

Шопена "Вічна любов" та Бетховена "К Элизе", які були виконані  на фортепіано    Іриною Дзюбою. 
Також Тетяна Кравченко виконала пісню О.Білозір "Батьківська пісня".

Вдячні нашим гостям  та усім, хто був  присутній за чудове та тепле свято.














Люди приходят и уходят,                        
кто-то навсегда, а кто-то на время.          
Не важно, что происходит,                       
важна лишь их цель появления.               
Не важно, что это за человек,                  
если на вас ему все равно;                
Вы думаете, вы с ним на век?                 
Хочу огорчить, но вы "никто"ему.         
Есть люди, которые душу рвут,              
только чтоб их заметили,                         
но этих людей куда подальше шлют,     
думая, другие заменят их.                       
Но потом, оставаясь одни,                       
не зная, что теперь делать им,                 
они бегут за этими людьми,                     
а те посылают их смело.                          
Дарія Михайлюк(212 група)                
                                                                   

 Осень
Вы знаете, как тихо шепчет осенью листва?
А знаете мелодию шуршания?
Когда идешь вот так вот не спеша, 
И слушаешь ее прекрасное звучание!
Вы знаете, как тихо входит осень,
Заполонив все наши души и сердца?
Как день становится еще короче,
А ночь распустит крылья в небесах!
Вы знаете, как хочется домашнего уюта?
Приходишь в дом и в теплую постель,
Ныряешь с головой под одеяло,
А не шагаешь в одиночку по бульварам.
Когда горячий чай и вечер у окна,
Будет намного ближе, чем твоя гульба,
Тогда в твоей душе зашепчет осенью листва
Прислушайся к ее прекрасному звучанью!
Катерина Бендас (613-А група)

Губами по шее, руками по плечам
Улыбка в душе, нужно отдать дань ночам
Холодным, осенним, ведь грела лишь любовь
Улыбкой светили глаза в деньсерый, пустой
А ожидания встречи ночью в парке пустом
Разговоры по душам, разговоры ни о чем
Искра по коже беглым лучем
И ради этого расстояние теряло свой счет
Но мы не знали, что мы части разного:
льда и стали
Как быстро мы чужими стали
Играя чужими чувствами, устали
мы так устали
Пустые сердца осеннююночь провожали
Пустые, холодные осеннюю обиду вдыхая...
Стружко Ірина (311 група)